Women and Justice: Court: Верховний Суд (Supreme Court of Ukraine)

Domestic Case Law

Cправа № 243/9975/16-к (Case No. 243/9975/16-к) Верховний Суд (Supreme Court of Ukraine) (2019)

Sexual violence and rape

The defendant, a boy under the age of 18 (juvenile: 16-18 years), committed lewd acts against a girl under the age of 14 (minor). The first-instance court imposed a punishment of five years imprisonment (Part 2 of Article 156 of the Criminal Code of Ukraine - Criminal Code). However, the court of first instance released the defendant from serving a sentence and instead imposed a probationary period of two years (Articles 75, 104 of the Criminal Code). The Court of Appeal left the decision unchanged. The victim's representative demanded a review of the case due to the mildness of the punishment, failure to take into account the gravity of the crime, and aggravating circumstances. The Supreme Court noted that a person who has committed a crime must be given a punishment that is necessary and sufficient for his correction and prevention of new crimes (Articles 50, 65 of the Criminal Code). The sentence must be based on the principles of proportionality and individualization, the type and size of the punishment should correspond to the nature of the crime, its dangerousness, and the identity of the perpetrator. When choosing a coercive measure (enforcement), the mitigating circumstances (sincere remorse and the commission of the crime by a minor) and aggravating circumstances (not established during the trial) are essential considerations. An individual analysis of the situation showed a low risk of committing a repeated criminal offense. The Supreme Court found that the defendant presented a low risk for re-offending because the defendant was a child under 18 who, according to psychological analysis, was capable of re-education, moreover it was the first offense he committed, and he sincerely repented. Thus, the Supreme Court rejected the victim’s petition to increase the sentence. This case is important because it shows the principle of proportionality and efficiency of punishment, and emphasizes the importance of preventing unreasonably heavier punishment.

Особа, що не досягла 18 років, (неповнолітня: 16-18 років) вчинила розпусні дії щодо особи, яка не досягла 14 років (малолітньої особи). Суд першої інстанції призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років (ч.2 ст. 156 КК), але засудженого було звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки (ст. 75, 104 КК). Апеляційний суд залишив рішення без змін. Представник постраждалої особи вимагав перегляду справи через м’якість покарання, неврахування тяжкості злочину та обтяжуючих обставин. Верховний суд зазначив, що особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів (ст. 50, 65 КК ); виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують (щире каяття та вчинення злочину неповнолітнім) та обтяжують (в ході судового розгляду не встановлено). Індивідуальний аналіз ситуації показав, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення низький, а тому перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства цілком можливе, тому вимоги представника постраждалої особи не були задоволені. Ця справа є важливою, бо показує дію принципу пропорційності покарання злочину і недопущення необґрунтовано більш тяжкого покарання.

Cправа № 149/1596/16-к (Case No. 149/1596/16-к) Верховний Суд (Supreme Court of Ukraine) (2019)

Sexual violence and rape

The defendant physically attacked and raped the victim. The court of the first instance found the defendant guilty of rape (part 1 of Article 152 of the Criminal Code of Ukraine - after this The Criminal Code) and sentenced him to three years of imprisonment. However, the appellate court released the defendant from serving the sentence and instead imposed a three-year probationary period (Article 75 of the Criminal Code). In accordance with Article 75, the court may decide to release a person from serving a sentence with probation if the maximum sentence for a criminal offense does not exceed five years of imprisonment (the maximum imprisonment for rape is five years). The prosecutor noted that the punishment was disproportionate to the gravity of the crime. The victim demanded actual imprisonment because, as a result of the attack, she developed depression and needed a rehabilitation course with a psychologist. The Supreme Court noted that a person who has committed a crime must be given a punishment that is necessary, proportionate to the crime, and sufficient for his correction and prevention of new crimes (50, 65 of the Criminal Code). The Supreme Court annulled the appellate decision due to the court’s failure to take into account the gravity of the crime and the consequences for the victim. Thus, the Supreme Court ordered a new trial, ordering that the court apply the law on a more serious criminal offense or increase the punishment. This means that Article 75 (exemption from punishment with the appointment of probation and probationary period) cannot be applied, and instead the punishment should be imposed in accordance with Article 152 (rape): from three to five years in prison. This case is important because it emphasizes the severity of rape, the need for proportionate punishment, and consideration of the consequences for the victim.

Особа 2 напав на Особу 1 та зґвалтував із застосуванням фізичного насильства. Судом першої інстанції Особу 2 було визнано винним у вчиненні зґвалтування (ч. 1 ст. 152 Кримінального Кодексу України - далі КК) та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, але рішенням апеляційного суду Особу 2 було звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю 3 роки (ст. 75 КК). Прокурор зазначив, що покарання є невідповідним тяжкості злочину; потерпіла вимагала покарання у вигляді реального позбавлення волі, бо внаслідок вчинення злочину щодо неї вона перебуває у стані депресії, проходить курс реабілітації у психолога. Верховний Суд зазначив, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів ( 50, 65 КК); виходячи з вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій та їх небезпечності. Рішення апеляційної інстанції було скасовано, через неврахування тяжкості злочину та наслідків для потерпілої; було призначено новий розгляд справи у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання. Ця справа є важливою, бо наголошує на тяжкості згвалтування, необхідності співмірного покарання та урахування наслідків для жертви.

Cправа № 738/1154/16-к (Case No. 738/1154/16-к) Верховний Суд (Supreme Court of Ukraine) (2018)

Statutory rape or defilement

While intoxicated, the defendant committed lewd acts against a minor (under 14 years old) by forcing her to expose herself and photographing her naked. He also took the photographs, which were recognized as a pornographic product. According to the courts of the first and second instance, the illegal actions qualified as corruption of a minor (Article 156 of the Criminal Code of Ukraine) and the production of child pornography for which he was sentenced to seven years of imprisonment. In his complaint to the Supreme Court, the prosecutor demanded a longer sentence, arguing that the sentence was disproportionate to the crime and emphasizing the defendant’s criminal history. The Supreme Court noted that the court of the first instance considered the severity of the crimes, the personal information about the offender, the defendant’s attitude towards the crimes, the defendant’s partial recognition of his guilt, and the aggravating circumstance of intoxication. Thus, by imposing a penalty of imprisonment near the maximum allowable sentence, the Supreme Court held that court of the first instance complied with the requirements of proportionality and fairness. In this case, the prosecutor's complaint was dismissed.

Чоловік в стані алкогольного сп’яніння вчинив відносно малолітньої (до 14 років) потерпілої розпусні дії (ст. 156 КК), які виразились у її примушуванні до оголення та фотографуванні в оголеному вигляді; він також створив фотознімки з таким зображенням потерпілої (було визнано продукцією порнографічного характеру). За результатами розгляду справи судом першої та другої інстанції протиправні дії було кваліфіковано як розбещення малолітньої особи та виготовлення дитячої порнографії та засуджено до 7 років позбавлення волі. Прокурор у своїй скарзі до Верховного Суду вимагає скасування рішення та призначення нового розгляду через невідповідність призначеного покарання скоєному злочину та неврахування особи винного, що неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Верховний Суд зазначає, що суд першої інстанції, призначаючи покарання у виді позбавлення волі, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, ставлення до вчиненого, часткове визнання своєї винуватості, наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також дані про його особу. Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи покарання у виді позбавлення волі в розмірі, наближеному до максимального (передбаченого за інкриміновані правопорушення), дотримався вимоги співмірності та справедливості. Скарга прокурора не підлягає задоволенню.