Women and Justice: Keywords

Legislation

Цивільний кодекс України № 435-IV 2003, статті 1243: заповіт подружжя (Civil Code, art. 1243: spouses' joint will) (2003)

Property and inheritance rights

This article established the right of married couples to create a joint will to manage the inheritance of property that the spouses own together. Under a joint will, the deceased spouse’s share of the spouses’ joint property passes to the surviving spouse. No one else can inherit property included in a joint will until after the death of the second spouse. For example, if the spouses made a joint will in which they bequeathed their property to their children in equal shares, the children will be able to receive the inheritance (only after death of both spouses). Each of the spouses has the right to refuse to create or retract such a will. Only a man and a woman who are officially in registered marriage may create a joint will. Cohabitation of a woman and a man without marriage is insufficient to make a joint will. In addition, a joint will can only govern property owned jointly by the spouses (for example, a house purchased during marriage).

Цією статтею встановлено право подружжя на створення спільного заповіту щодо майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя. За спільним заповітом частка померлого у спільному майні подружжя переходить до того з подружжя, який його пережив. Ніхто інший не може успадкувати майно, включене у спільний заповіт (лише після смерті другого з подружжя). Наприклад, якщо подружжя склало спільний заповіт, в якому заповідало своє майно дітям у рівних частках, то діти зможуть отримати спадщину лише після смерті обох з подружжя. Кожен із подружжя має право відмовитися від складання або скасувати такий заповіт. Скласти спільний заповіт можуть тільки чоловік і жінка, які перебувають в офіційно зареєстрованому шлюбі. Для складання спільного заповіту недостатньо спільного проживання жінки та чоловіка без шлюбу. Крім того, спільний заповіт може складатись лише щодо майна, яке є спільною власністю подружжя (наприклад, будинок, придбаний під час шлюбу).

Сімейний кодекс України № 2947-III 2002, стаття 74: право власності на майно під час проживання в цивільному шлюбі (Family Code, art. 74: title to property in civil marriage) (2002)

Divorce and dissolution of marriage, Property and inheritance rights

Article 74 of the Family Code of Ukraine establishes rules governing property division in “civil marriages,” meaning that a woman and a man live together as a family but are not legally married to each other or to anyone else. Any property acquired by a couple in a civil marriage while living together is their joint property that will be shared or divided equally after the marriage ends, unless otherwise defined in a written agreement. Thus, in theory, the legal status of the property acquired by persons in a civil marriage is the same as the legal status of the property of the spouses. However, it is not always clear how to prove the existence of a valid civil marriage, which often leaves women without property rights protection when such relationships end. For example, a civil husband or wife claiming property rights based on civil marriage must establish when the civil marriage began in order to determine the property acquired during its existence, but the legislation does not clearly define the terms “cohabitation” or “living as a family.” Most often, cohabitation is proven by testimony of witnesses and documents (for example, documents confirming expenses for joint property).

Стаття 74 Сімейного кодексу України встановлює правила поділу майна у "цивільному шлюбі", тобто, коли жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але їх шлюб офіційно незареєстрований між собою чи з кимось іншим. Будь-яке майно, придбане подружжям у цивільному шлюбі під час спільного проживання, є їхньою спільною власністю, яка буде поділена порівну після припинення шлюбу, якщо інше не визначено письмовим договором. Таким чином, в теорії правовий статус майна, набутого особами у цивільному шлюбі, збігається з правовим статусом майна подружжя. Однак, не завжди зрозуміло, як довести наявність дійсного цивільного шлюбу, що часто залишає майнові права жінок незахищеними після припинення таких відносин. Наприклад, цивільний чоловік або дружина, який/яка претендує на майнові права на підставі цивільного шлюбу, має встановити час виникнення цивільного шлюбу, але законодавством чітко не визначено поняття "спільне проживання" чи "проживання однією сім’єю". Найчастіше спільне проживання підтверджується показаннями свідків і документами (наприклад, документами, що підтверджують витрати на спільне майно).

Сімейний кодекс України № 2947-III 2002, статті 60-63, 65: набуття та право управління майном, яке є спільною сумісною власністю подружжя (Family Code, arts. 60-63, 65: right of spouses to manage jointly owned property) (2002)

Divorce and dissolution of marriage, Property and inheritance rights

Articles 60-61 state that any property acquired during marriage shall be jointly owned by the spouses regardless of whether either spouse did not make their own income for a valid reason (studies, household matters, children care, sickness, etc.). Unless proven otherwise, every item acquired in marriage other than individual-use items shall be deemed to be jointly owned by the couple. Article 62 states that if a spouse’s property has significantly grown in value during the marriage (term “significantly grown in value” is subject to an evaluation comparing the value of the property before and after improvements due to joint labor or monetary expenses of the second spouse), the court may find that such property is jointly owned by the spouses. Articles 63-65 determine that the spouses shall have equal rights to own, possess, use, and manage any belongings owned jointly by them unless they agree otherwise.

У статтях 60-61 встановлено, що будь-яке майно, набуте за час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя незалежно від того, що хтось із подружжя не отримував власних доходів з поважних причин (навчання, побутові справи, догляд за дітьми, хвороба тощо). Якщо не буде доведено інше, кожна річ, придбана у шлюбі, крім речей особистого користування, вважається спільною власністю подружжя. Стаття 62 визначає, що якщо майно подружжя за час шлюбу істотно збільшилось у вартості (термін "істотне збільшення вартості" підлягає оцінці, шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень, внаслідок спільної праці чи грошових витрат другого з подружжя), суд може визнати таке майно спільною сумісною власністю подружжя. Статті 63-65 визначають, що подружжя має рівні права власності, володіння, користування та управління будь-яким майном, яке є їх спільною власністю, якщо вони не домовилися про інше.

Сімейний кодекс України № 2947-III 2002, Статті 57, 59: право дружини та чоловіка на приватну власність (Family Code, arts. 57, 59: right of wife and husband to own individual private property) (2002)

Divorce and dissolution of marriage, Property and inheritance rights

Article 57 of the Family Code of Ukraine defines a list of types of property that are not considered joint property of spouses, for example: (i) any property acquired by either spouse before getting married; (ii) any property acquired under a gift agreement or as heritage during the marriage; (iii) any property acquired during marriage with one spouse’s own money; (iv) personal items such as jewelry, even if acquired with money owned jointly by the spouses, etc. However, according to Ukrainian legislation and judicial practice, there is a presumption of joint spousal ownership: it is assumed that all property of the spouses is their joint property and subject to division, until proven otherwise. When deciding whether property belongs to both spouses, Ukrainian courts are guided by criteria including the time of acquisition of the property and the funds with which such property was acquired (source of acquisition). For example, if property was acquired with personal funds during the marriage, the property is not joint property of the spouses, but rather is the personal private property of the spouse who purchased it. At the same time, if it is not confirmed that the property was bought with personal funds, the presumption of joint ownership of the spouses will remain. The spouse contesting the claim that the property is individual property bears the burden of rebutting the presumption of joint. When managing property, Article 59 requires that spouses must consider the interests of the child and other family members who are lawfully authorized to use their property.

Стаття 57 Сімейного кодексу України визначає перелік видів майна, яке не є спільною сумісною власністю подружжя, наприклад: (I) будь-яке майно, набуте одним із подружжя до шлюбу; (II) будь-яке майно, набуте за договором дарування або в порядку спадкування; (III) будь-яке майно, придбане під час шлюбу за особисті кошти одного з подружжя; (IV) особисті речі, такі як ювелірні вироби, навіть якщо вони придбані за кошти, які є спільною власністю подружжя, тощо. Однак, згідно з українським законодавством та судовою практикою, існує презумпція спільної власності подружжя: вважається, що все майно подружжя є їхньою спільною власністю і підлягає поділу, доки не буде доведено інше. Вирішуючи питання про належність майна обом подружжю, українські суди керуються такими критеріями, як час набуття майна та кошти, на які таке майно набуто (джерело набуття). Наприклад, якщо майно було придбано за особисті кошти під час шлюбу, це майно не є спільною власністю подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, який його придбав. При цьому, якщо не буде підтверджено факт придбання майна за особисті кошти, презумпція спільної власності подружжя збережеться. Той з подружжя, який заперечує вимогу про те, що майно є індивідуальною власністю, несе тягар спростування презумпції спільної власності. Стаття 59 вимагає, щоб подружжя при управлінні майном зважало на інтереси дитини та інших членів сім’ї, які за законом мають право користуватися їх майном.

Domestic Case Law

Cправа №310/6618/17 (Case No. 310/6618/17) цивільного суду у складі Верховного Суду (Civil Cassation Court within the Supreme Court of Ukraine) (2021)

Divorce and dissolution of marriage, Property and inheritance rights

The plaintiff sued his ex-wife, the appellant, and requested recognition that a piece of real estate was his private property. The plaintiff noted that he and his wife were in a registered marriage for a certain period. The plaintiff made money as an individual entrepreneur (in Ukraine, this term means an individual that owns his or her business and possesses all the profit). While running his business, he acquired real estate and registered title. The plaintiff invested his own money in this property. The appellant believed that due to the fact that the plaintiff acquired the property during their marriage, the real estate was the joint property of the spouses and should be split between them. Rejecting the appellant’s arguments, the court of first instance concluded that, as the plaintiff acquired the disputed property using his own money, the property belonged only to him, as she did not prove that the property was acquired as a result of their joint work or that her funds were invested in its acquisition. The Court of Appeal left this decision unchanged. The Supreme Court slightly changed the motivational part of the decisions of the first-instance court, as well as Court of Appeal, accepting that the property of the individual entrepreneur can be joint property of the spouses, provided that it was either bought by the spouses together, or invested in by both spouses. Considering that the appellant did not prove that the property was acquired during their marriage, nor that they both invested in the property, the Court held that it belonged only to the plaintiff.

Позивач подав до суду на свою колишню дружину (скаржницю) та просив визнати, що нерухоме майно є його приватною власністю. Позивач зазначив, що певний період вони з дружиною перебували в зареєстрованому шлюбі. Позивач заробляв гроші як фізична особа-підприємець (в Україні під цим терміном розуміється фізична особа, яка є власником свого бізнесу та володіє всім прибутком). Під час ведення бізнесу він придбав нерухомість і зареєстрував право власності на неї. Позивач інвестував свої власні кошти в це нерухоме майно. Скаржниця вважала, що у зв'язку з тим, що Позивач набув майно під час шлюбу, нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає розподілу між ними. Суд першої інстанції відхилив доводи скаржниці та дійшов висновку, що, оскільки позивач придбав спірне майно за власні кошти, це майно належить лише йому, оскільки вона не довела, що це майно було набуте в результаті їх спільної праці або, що її кошти були вкладені в його придбання. Апеляційний суд залишив це рішення без змін. Верховний Суд дещо змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, а також апеляційного суду, вказавши, що майно фізичної особи-підприємця може бути спільною сумісною власністю подружжя за умови, що воно було придбано обома подружжя або в нього було інвестовано кошти обох подружжя. Зважаючи на те, що скаржниця не довела ні того, що це майно було придбано під час їхнього шлюбу, ні того, що вони обидва інвестували у це майно, Суд постановив, що воно належало лише позивачу.